У минулому номері газети «Воля Народу» селищний голова Красного Олег Лотоцький красномовно описав про те, яке «райське» життя настане у селищі у разі затвердження генплану саме у його версії. Проте після детального вивчення генплану складається враження, що виграють від цього лише вузькі кола, наближені до О. Лотоцького. ВО «Свобода» наполягає на затвердженні генплану ще до кінця цього року, але лише із врахуванням думки та інтересів громади селища Красного.
Отже, з чого
насправді все почалося …
Приблизно
півтора місяці тому у «Волі Народу» з’явилося оголошення Красненської селищної
ради про те, що вже готова кінцева версія нового генерального плану і що
будь-які зауваження та пропозиції мешканці Красного можуть подати протягом
чотирьох робочих днів. Розмістити оголошення у газеті зобов’язує закон, але
який відсоток краснян його помітив та мав можливість ознайомитися із генпланом?
Якщо б селищний голова О. Лотоцький дійсно хотів прозоро та демократично
провести процедуру затвердження нового генерального плану, то мав би докласти
усіх зусиль, щоб сповістити про це максимальну кількість людей та використати
усі можливі джерела інформування своєї громади. Але з його подальших подій
можна зробити висновок, що прозоре прийняття генплану зовсім не входило у його
плани, адже вже через три дні після останньої дати внесення мешканцями своїх
зауважень була проведена сесія селищної ради, на якій планувалося затвердити
генплан. На пропозицію активних мешканців Красного провести публічну презентацію
нового генплану перед громадою Красного, вислухати її зауваження чи пропозиції
і лише тоді затверджувати його на сесії О. Лотоцький не пристав, посилаючись на
те, що колись громадські слухання на цю тему вже були. Так, дійсно, колись вже
проходили громадські слухання по генплану, на яких були присутні приблизно аж
двадцять п’ятеро людей. Тільки готового генплану на той час ще не було і про що
тоді взагалі можна було говорити? Найцікавішим є те, що на наступній сесії саме
від «свободівців» та красненських активістів селищні депутати Красного
дізналися, що робота над генпланом вже завершена. Вони не те що не бачили той
генплан на власні очі, але й навіть не знали про те, що він вже готовий. То ж у
будь-якої розсудливої людини виникає питання: яким чином депутати мали би
затвердити найголовніший документ Красного на наступні п’ять років (оскільки
перші зміни можна вносити лише через п’ять років після затвердження), якщо вони
його перед тим навіть не бачили? У народі це називається «купувати кота у
мішку».
Уважно
дослідивши генплан громадські активісти знайшли понад п’ятдесят недоліків:
неправильно написані вулиці Красного, відсутність у генплані багатьох будинків
та споруд, а також багато інших помилок, наприклад, у двох депутатів через їхні
приватні земельні ділянки пролягала … дорога, а в одного з них територія була
позначена як промислова зона. Звернули також увагу на те, що у декількох
місцях, особливо вздовж річки Гологірка великі ласі шматки у гарних місцях
розробники генплану пропонували вилучити з користування громади (пасовиська,
городи) та перетворити їх на ставки та зони відпочинку. Під приватний бізнес? В
принципі, у цьому нічого поганого немає, але є одне але: чи питався О.
Лотоцький свою громаду, чи вона щось отримає взамін і чи погоджується вона з
такими планами? Ні, не питався, тому й старався якнайшвидше і без зайвого
розголосу «провести»генплан через сесію у такому вигляді, у якому йому та його
оточенню було потрібно.
До речі, кілька
років тому О. Лотоцький вже «вивів» через сесію та забрав у людей в районі
вулиці І. Тиктора землю при річці Гологірка, якою активно користувалася
громада. А «щасливими» власниками забраної у громади території став син О.
Лотоцького, двоє селищних депутатів та тодішній начальник районної міліції.
«Хапнули» цю землю під ведення особистого селянського господарства, а у
генплані вже «намалювали» собі містобудівну зону, у якій можна здійснювати
будівництво. Саме «свободівці» та місцеві активісти змусили О. Лотоцького
зазначити у генплані те цільове призначення, під яке він його взяв.
Багато родин, що
мешкають у великому кварталі, відомому у Красному як «Козопас», роками
користувалися родючими городами біля річки Гологірки; вони й гадки не мали, що О.
Лотоцький вирішивтакож перетворити цю територію на зону відпочинку. Красненські
активісти зайнялися інформуванням громади про плани О. Лотоцького та закликали
людей прийти та висловити свою думку на громадських слуханнях по генплану, які
під тиском громадськості був змушений провести селищний голова. Знову ж таки,
О. Лотоцький завдав собі клопоту лише щодо інформування селищних депутатів, а
інформуванням мешканців Красного про громадські слухання знову були змушені
зайнятися «свободівці». Громада та її думка селищного голову не дуже цікавить,
і чим менше людей би прийшло, тим краще було б для нього.
Проте людей
назбиралося повний зал народного дому Красного. Дискусії були гарячими, люди
обурювалися тим, що їхню думку ніхто ніколи не враховував. Під тиском
громадськості розробникам генплану та О. Лотоцькому довелося пообіцяти не
забирати у людей городи та врахувати інші їх вимоги. Загалом, 2 грудня стало
«чорним вівторком» для голови О. Лотоцького, оскільки люди вперше мали змогу
висловити йому свою критику та невдоволення з багатьох інших питань.
На громадських
слуханнях громада поставила також іншу вимогу: в одній із центральних частин
Красного між поселенням цукровиків та комбікормовим заводом О. Лотоцький
запланував промислову зону, а ділянки під забудову хотів виділити людям на
околицях селища. Весь зал одноголосно висловився проти такого планування, адже
люди у нас – небагаті і їм важко буде у майбутньому прокладати комунікації та облаштовувати
вулиці до таких віддалених місць. Були також висловлені екологічні аргументи проти
розміщення у центрі Красного промислової зони. Тому прозвучала пропозиція
промислову зону запланувати на околицях селища, а центральну частину виділити
людям під забудову.
Вже через кілька
днів після громадських слухань була запланована сесія селищної ради, на якій
генеральний план із поправками мав бути затверджений депутатами. Проте
виявилось, що по дрібних питаннях О. Лотоцький пішов на зустріч своїй громаді,
але думку по ключовому питанні щодо розміщення промислової зони вирішив
проігнорувати, мотивуючи це тим, що ця територія поки що є за межами Красного,
а включити її у межі селища можна лише у вигляді промислової зони. Звичайно, що
цей аргумент –неправда та звичайнісінька маніпуляція для захисту невідомо чиїх
інтересів, бо дану спірну територію можна включити у межі селища з іншим
цільовим призначення, ніж землі промисловості. На сесію знову прийшли мешканці
Красного, обурені черговим намаганням проігнорувати та обдурити їх. Після двогодинних
дебатів депутати все таки вирішили прислухатися до своїх земляків та
проголосували за рішення про доопрацювання генплану і затвердження його дещо
пізніше із врахуванням вимог своєї громади.Селищний голова Красного О.
Лотоцький може скільки завгодно звинувачувати місцевих «свободівців» та інших
активістів у тому, що вони хочуть зірвати прийняття генплану, який би дозволив виділити
земельні ділянки воякам АТО та іншим громадянам, однак метою всіх цих недолугих
«благих намірів» є банальне прикриття непрофесійної розробки генерального
плану, на який з бюджету селища виділена немала сума коштів, лобіювання бізнес
інтересів самого голови та наближених до нього кіл, а також повне ігнорування
інтересів та думки місцевої громади. Зрештою, чи можна вважати турботою про
вояків АТО та інших громадян те, що більшість з них отримають ділянки під
забудову де вони не зможуть провести жодних комунікацій? Чи можна вважати
турботою про свою громаду планувати розвиток промислової зони у центрі
населеного пункту, тоді як у цивілізованому світі промислові об’єкти стараються
будувати як мінімум на околицях населених пунктів? То чиї ж тоді інтереси
обстоює Красненський голова?
Великому
населеному пункту місцева влада намагається нав’язати своє бачення його
розвитку та завуалювати свої інтереси у новому генплані, приховуючи свої дії
від своєї ж громади, ігноруючи цю громаду, а в деяких випадках – завдаючи її
шкоди. То ж в чому неправа «Свобода», коли вона виступає за якнайшвидше
затвердження нового генерального плану, але із врахуванням волі громади
Красного? У чому неправі «свободівці», котрі інформують своїх земляків про те,
що ж насправді відбувається у Красному, та намагаються заставити владу
прислухатися до простих мешканців у прийнятті стратегічних рішень, які
зачіпають інтереси громади?
Генплан має всі
шанси, щоб бути прийнятим ще до кінця цього року, і ми вимагаєм від О.
Лотоцького не затягувати цей процес. Все, що потрібно йому для цього зробити–
це врахувати інтереси громади у новому генплані.. Сподіваємося, що часи, коли
долю цілих населених пунктів вирішували кілька людей, відійшли у минуле. Саме
за це ми боролися на Майдані минулої зими. Саме за нову країну воюють сьогодні
на сході держави українські вояки. «Свобода» та громадські активісти докладутьусіх
зусиль, щоб не дозволити мати людей за ніщо!
Фракція
ВО «СВОБОДА»
в
Буській районній раді
Немає коментарів:
Дописати коментар