Відступаючи перед
німецькою армією влітку 1941 року, НКВД проявило нечувану жорстокість супроти
українського населення. З садистичною кровожерністю НКВД вимордувало у Львові,
Дрогобичі, Рівному, Луцьку, Вінниці, Умані і в інших містах України тисячі
українських політичних в’язнів. Звідомлення про ці масакри і зізнання
очевидців, в тому числі і в’язнів, які врятувалися з цієї м’ясорубки, були
надруковані влітку 1941 року в газеті «Українські щоденні вісті» у
Львові та в газеті «Краківські вісті». Про вбивства НКВД писала тоді також
американська газета «Нью Йорк Поуст» від 7 липня 1941 року і «Нью-Йорк Гералд
Трибюн». Про большевицькі злочини на
українських землях у червні 1941 року писали і очевидці тодішніх подій, в
українських газетах, що виходили на еміграції («Гомін України», «Шлях перемоги»
та ін.).
«Невеличке містечко
Буськ коло Львова теж втратило найвидатніших своїх громадян, що впали жертвою
терору НКВД. Серед закатованих 40 осіб розпізнано д-ра Миколу Ваня, молодого
38-річного лікаря, громадського діяча. Згинув як мученик, на що вказує
проломаний череп голови, виламана долішня щока а на плечах різані рани, що їх
зроблено сокирою, яку знайдено в камері. Замордовано Миколу Чучмана, відомого
кооперативного діяча, що його тіло, пробите в околиці шлунка гострим знаряддям,
знайдено в камері. Крім трупів у в’язниці знайдено ще 50 тіл помордованих,
переважно сільських дівчат, в каплиці в парку».
(«Українські Щоденні Вісті», 16 липня 1941 p.).
(«Українські Щоденні Вісті», 16 липня 1941 p.).
У Буській тюрмі в
1941 році були помордовані:
З Буська - д-р Ярослав Ваньо і Микола Чучман, із села Яблунівки інж. Євген Ковалик, Михайло Куп'як, син Миколи, Ярослав Собашек, його брат Гілярій у Львові, а брат Лонгин пропав без вісті, Володимир Ковалик.
Із села Побужани: учитель Степан Кужіль, Петро Шеремета, Павло Гарасимчук, Панько Гарасимчук, Микола Гарасимчук (брати). У 1941 році літом був розстріляний гестапо Осип Короляк, ініціятор відновлення Української Держави 30-го червня в районі. У 1943 році був застрілений гестапо член ОУН Михайло Степанів з Убинь.
Із села Волиця, в 1941 році були помордовані енкаведистами: Іван Стець, Теодор Броговський, Теодор Супрун, Степан Харко, Андрій Легкий, Василь Приступа, Теодор Шкробіт, Федір Бойко, Іван Супрун, Василь Шкробіт.
Це не є повний список помордованих у Буській тюрмі енкаведистами 1941 року.
(Дмитро Куп'як "Спогади нерозстріляного").
З Буська - д-р Ярослав Ваньо і Микола Чучман, із села Яблунівки інж. Євген Ковалик, Михайло Куп'як, син Миколи, Ярослав Собашек, його брат Гілярій у Львові, а брат Лонгин пропав без вісті, Володимир Ковалик.
Із села Побужани: учитель Степан Кужіль, Петро Шеремета, Павло Гарасимчук, Панько Гарасимчук, Микола Гарасимчук (брати). У 1941 році літом був розстріляний гестапо Осип Короляк, ініціятор відновлення Української Держави 30-го червня в районі. У 1943 році був застрілений гестапо член ОУН Михайло Степанів з Убинь.
Із села Волиця, в 1941 році були помордовані енкаведистами: Іван Стець, Теодор Броговський, Теодор Супрун, Степан Харко, Андрій Легкий, Василь Приступа, Теодор Шкробіт, Федір Бойко, Іван Супрун, Василь Шкробіт.
Це не є повний список помордованих у Буській тюрмі енкаведистами 1941 року.
(Дмитро Куп'як "Спогади нерозстріляного").
Ці страшні факти стали
відомими після втечі большевиків – коли повідкривалися тюрми та катівні НКВД.
Уся Західна Україна оплакувала і ховала жертви виявлені в тюрмах
Львова, Золочева, Дрогобича, Чорткова, Івано-Франківська, Рівного, Дубна, Луцька,
Саліни…Але потому радянська пропаганда старанно ховала страшні факти, і так само
старанно нищила тих, хто не хотів чи не міг того забути. Відтак список невинних
жертв ріс. З тіла українського народу вирвано мільйони життів.