22 червня 1941 року – початок масових розстрілів політв’язнів у тюрмах Західної України

  Відступаючи перед німецькою армією влітку 1941 року, НКВД проявило нечувану жорстокість супроти українського населення. З садистичною кровожерністю НКВД вимордувало у Львові, Дрогобичі, Рівному, Луцьку, Вінниці, Умані і в інших містах України тисячі українських політичних в’яз­нів. Звідомлення про ці масакри і зізнання очевидців, в тому числі і в’язнів, які врятувалися з цієї м’ясорубки, були надруковані влітку 1941 року в газеті «Українські щоденні вісті» у Львові та в газеті «Краківські вісті». Про вбивства НКВД писала тоді також американська газета «Нью Йорк Поуст» від 7 липня 1941 року і «Нью-Йорк Гералд Трибюн». Про большевицькі злочини на українських землях у червні 1941 року писали і очевидці тодішніх подій, в українських газетах, що виходили на еміграції («Гомін України», «Шлях перемоги» та ін.).

«Невеличке міс­течко Буськ коло Львова теж втратило найвидатніших своїх громадян, що впали жертвою терору НКВД. Серед закатованих 40 осіб розпізнано д-ра Миколу Ваня, молодого 38-річного лікаря, громадського діяча. Згинув як мученик, на що вказує проломаний череп голови, виламана долішня щока а на плечах різані рани, що їх зроблено сокирою, яку знайдено в камері. Замордовано Миколу Чучмана, відомого кооперативного діяча, що його тіло, пробите в околиці шлунка гострим знаряддям, знайдено в камері. Крім трупів у в’язниці знайдено ще 50 тіл помордованих, переважно сіль­ських дівчат, в каплиці в парку». 
(«Українські Щоденні Вісті», 16 липня 1941 p.).

У Буській тюрмі в 1941 році були помордовані: 
  З Буська - д-р Ярослав Ваньо і Микола Чучман, із села Яблунівки інж. Євген Ковалик, Михайло Куп'як, син Миколи, Ярослав Собашек, його брат Гілярій у Львові, а брат Лонгин пропав без вісті, Володимир Ковалик. 
  Із села Побужани: учитель Степан Кужіль, Петро Шеремета, Павло Гарасимчук, Панько Гарасимчук, Микола Гарасимчук (брати). У 1941 році літом був розстріляний гестапо Осип Короляк, ініціятор відновлення Української Держави 30-го червня в районі. У 1943 році був застрілений гестапо член ОУН Михайло Степанів з Убинь. 
  Із села Волиця, в 1941 році були помордовані енкаведистами: Іван Стець, Теодор Броговський, Теодор Супрун, Степан Харко, Андрій Легкий, Василь Приступа, Теодор Шкробіт, Федір Бойко, Іван Супрун, Василь Шкробіт. 
 Це не є повний список помордованих у Буській тюрмі енкаведистами 1941 року.
(Дмитро Куп'як "Спогади нерозстріляного").

Ці страшні факти стали відомими після втечі большевиків – коли повідкривалися тюрми та катівні НКВД. Уся Західна Україна оплакувала і ховала жертви виявлені в тюрмах Львова, Золочева, Дрогобича, Чорткова, Івано-Франківська, Рівного, Дубна, Луцька, Саліни…Але потому радянська пропаганда старанно ховала страшні факти, і так само старанно нищила тих, хто не хотів чи не міг того забути. Відтак список невинних жертв ріс. З тіла українського народу вирвано мільйони життів.