Ірина Сех: "Між владою і своїми виборцями обрала виборців"

Півроку тому народного депутата України від Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Ірину Сех призначили головою Львівської обласної державної адміністрації. Її врядування припало, без перебільшення, на найважчий найдраматичніший період в історії незалежної України. Ще нікому раніше не доводилося керувати областю під час війни. Нині Ірина Сех пішла з посади, і ми зустрілися із нею, аби почути з перших вуст про труднощі, які доводилося долати, що встигла зробити й що ні, хто допомагав і хто перешкоджав здійснювати зміни в області.

- Пані Ірино, відразу після виборів Президента Ви, як обіцяли, написали заяву на звільнення з посади голови ЛОДА, однак звільнили Вас лише всередині серпня. Чому так сталося, на вашу думку?

- Я написала заяву на звільнення, бо обрала посаду народного депутата, а не голови адміністрації, тобто між владою і своїми виборцями обрала виборців. Звільнили мене не відразу, вже навіть припинила чекати на указ Президента. Не хочу робити якихось висновків, однак звільнили мене якраз після того, як я наполегливо добивалися ротації або відпустки для воїнів 2-го батальйону 24-ї бригади, які майже два місяці воювали в самому пеклі й зазнали великих втрат. Ви знаєте, що цих хлопців таки відпустили додому на певний час. Також напередодні я вкотре звернулася до Президента з клопотанням про присвоєння звання Герой України (посмертно) двом бродівським льотчикам. І з усіх трибун я говорила про те, що не можна шкодувати нагород для людей, які віддали за незалежність найбільше – власне життя.

- Зараз ви не шкодуєте про те, що свого часу погодилися очолити Львівську облдержадміністрацію?

- Я знаю, що нічого в житті не трапляється випадково. Думаю, що мені судилося таке випробування і я його витримала. Перебуваючи у виконавчій владі, втратила як політик, мені досі доводиться розповідати людям, що те, що про мене казали деякі медіа, – це абсолютна брехня, і я доводжу це через суди. Доводилося працювати під постійним тиском підступних сил, які видавали себе за "громадськість". Якби не ця псевдогромадськість, яку представляли колишні члени Партії регіонів, прислужники режиму, вдалося б зробити набагато більше.

Водночас мені не соромно за свою роботу на посаді голови облдержадміністрації. Я працювала від ранку до півночі, без вихідних, не раз зриваючись від тривожних нічних телефонних дзвінків. Щодня в мене відбувалися наради з військовими – треба було забезпечити цивільний захист населення, сформувати батальйон територіальної оборони, знайти кошти – і бюджетні, й доброчинні для війська й для госпіталю. Знаєте, коли в Бродах і в Калинові почали проводити перші збори для мобілізованих, хлопці не мали на чому спати. Довелося шукати для них матраци, подушки, постіль. Із кожним днем з'являлися нові завдання, нові випробування, викликані загостренням ситуації на сході. Перші загиблі на війні… Ніколи не забуду тих похоронів, тих очей жінок і дітей, тих сліз матерів… Повернешся з чергового похорону й думаєш, що можна зробити, аби хоч якось компенсувати борг перед нашими героями. Так, я ініціювала зміни до обласної програми, за якою з бюджету отримали раніше по 100 тисяч гривень родини героїв Небесної сотні, аби родини загиблих на війні також отримали по 100 тисяч. Зараз уже й цих коштів бракує – дуже багато жертв, необхідні знову зміни до бюджету.

- Підтримка війська та зміцнення обороноздатності – це були ваші першочергові завдання на посаді?

- Так, ці питання вирішувалися в першу чергу. Як голова ЛОДА я мала забезпечити на Львівщині надійний тил, тобто подбати про забезпечення військових, про лікування поранених, про родини воїнів, про переселенців, які втікають від війни. Ми економили на всьому, щоб забезпечити першочергові видатки. На формування третього батальйону територіальної оборони виділено 1 млн грн з обласного бюджету, а ще 3 млн 720 тис. грн з інших джерел. Батальйон забезпечено одягом, взуттям, засобами захисту. Зараз він у зоні АТО, поблизу Луганська, де я його нещодавно провідувала й возила допомогу. Батальйон відзначено як один із найкращих і найбільш підготовлених. За сприяння та організаційної підтримки Львівської облдержадміністрації військова частина А2595 у Бродах отримала 300 матраців, 350 комплектів постільної білизни та 200 ковдр. Окрім цього, 500 матраців, 587 ковдр, 300 комплектів постелі, 170 подушок доставлено у військову частину А-3913, яка дислокується в Новому Калинові Самбірського району. Створено Фонд підтримки українського війська. За небюджетні кошти регулярно закуповують необхідні речі для війська, що відразу передають на схід. Це взуття, бронежилети, шкарпетки, гігієнічні засоби, батареї та інше технічне обладнання.

Я ініціювала програму підтримки війська, за якими 600 тисяч виділено на військові частини Львівщини, які беруть участь в АТО, 600 тисяч на батальйон МВС "Львів". За моїм клопотанням звільнено з полону сепаратистів двох військовослужбовців із Львівщини – Валерія Виноградова і Тараса Матвісіва. Адміністрація надала тимчасовий прихисток переселенцям, а це – понад 2 тис. громадян з АР Крим та понад 3 тис. осіб з Донецької та Луганської областей. Двері мого кабінету в ОДА практично не закривалися – весь час приходили люди зі своїми проблемами, і їх треба було вирішувати терміново, на місці. Відразу сідала за телефон урядового зв'язку і телефонувала міністрам, голові Верховної Ради, прем'єрові…

- Дехто закидає, що Львівщина має не найкращі показники соціально-економічного розвитку?

- Це неправда. Майже по всіх показниках на Львівщині зростання. І це, зважте, після того, коли область при минулій владі була вкінці рейтингів. Попри війну та економічну кризу, ми намагалися й дороги ремонтувати, й іноземні інвестиції залучати і програми писати та не забували їх виконувати. Скажімо, за результатами дослідження "Рейтингу інвестиційної привабливості регіонів 2014", презентованого 28 квітня 2014 року Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України, Львівська область посідає перше місце. Упродовж березня–травня 2014 року обласна державна адміністрація розробила й подала на затвердження 18 обласних програм. Серед регіонів України за темпами зростання промислового виробництва Львівська область посіла 5 місце. За моїм клопотанням вдалося вирішити питання щодо відвантаження палива з шахт Львівщини. Також Львівський обласний центр медицини катастроф у квітні 2014 року отримав 42 санітарні автомобілі, які надійшли до районних центрів. Нам вдалося ліквідувати низку корупційних схем. Через те, що ми не дали старим кадрам красти, постраждав мій радник, який виявив у одному з департаментів ОДА серйозні зловживання, а вже наступного дня йому спалили авто. Ми намагалися ліквідувати корупційні схеми при проведенні тендерів, зокрема провели децентралізацію в царині пасажирських перевезень – тепер у кожному районі самостійно вибирають перевізників. Усього не перелічиш, але я готова звітувати й відповідати перед громадою області за кожен свій крок.

- Пані Ірино, ви неодноразово відвідували наших військових у зоні АТО. Які враження від цих поїздок? І чи не страшно вам було?

- Я їздила з гуманітарним вантажем до бродівських льотчиків, які базувалися на Дніпропетровщині, була в Запорізькій області в гостях у Новоград-Волинських вояків і, звичайно, в 3-му батальйоні територіальної оборони, який зараз на Луганщині, а також на Херсонщині, де зараз виконує завдання Тернопільських батальйон. На Луганщині, скажу щиро, було трохи страшно. Коли заступник комбата дав нам вказівки, куди і як ми маємо падати в разі "несподіванок" і коли ми їхали від райцентру на базу в супроводі бойових машин порожніми вулицями, а потім полями, то вже готувалися до того, що з лісосмуги можуть з'явитися терористи.

Але скажу, що це незабутні поїздки. Особливо приємно зустрічати знайомих, своїх земляків, хлопців, з якими була на Майдані в Києві і які зараз воюють на Донбасі. Хочеться їхати туди ще і ще, допомогти їм, чим можу, і отримати силу для подальшої боротьби.

Розмовляв Андрій Коваль

Газета "Голос відродження", 5 вересня 2014 року